Мене звуть Джейн Солсбері-Джонс. Я хотів би поділитися з вами своєю історією, оскільки я вірю, що вона може допомогти багатьом іншим батькам покращити їх психічне здоров’я.

У 2018 році я чекала первістка. Я був учителем і нещодавно одружився. Все було ідеально. На жаль, моя вагітність пройшла не так, як очікувалося, і я пішла з роботи й більше не поверталася. 

На 13 тижні у мене виявили двосторонню пахову грижу, мені було важко ходити. Тоді я отримав PGP, і через 30 тижнів мені поставили діагноз важка прееклампсія. 

Мій син народився після екстреного кесаревого розтину і відразу після того, як я потрапила в реанімацію, з набряком легенів, сепсисом і еклампсією.

Це був абсолютний кошмар! Я не тільки боровся за своє життя, але й пропустив перший тиждень життя моєї дитини та всі важливі моменти спілкування. 

На щастя, я вижив, у мене залишилися довгострокові проблеми зі здоров’ям, але принаймні я все ще тут.

 

Моє психічне здоров’я погіршилося. Я так хвилювалася, що помру, так хвилювалася, що мій син залишиться без мами, розлючена і винна, я пропустила перший тиждень з ним і покинула його, засмучена тим, що я не отримала ідеального сімейного моменту, коли народився мій син , засмучена тим, що мені потрібна була велика підтримка вдома, і зрештою я втратила роботу через погане здоров’я, що викликало у мене додатковий стрес через те, як я впораюся з фінансами, і тиск, який це чинило на мого чоловіка.

 

Все моє життя змінилося, і я відчував, що втратив усе. Я була новоспеченою мамою, але була в стані тривожної депресії.

Я помітив ознаки свого спаду і скерував себе на курси посттравматичних розладів і КПТ.

У той час вони дійсно допомогли мені, але потім, коли я повертався вдома, особливо тихої та темної ночі, мені було справді важко. 

 

Я завжди вмів говорити, висловлював свою думку і був досить відвертим. Це змусило мене задуматися про те, чому ніхто ніколи не був чесним щодо народження дітей. Чому хтось коли-небудь розповідав вам про вплив, наслідки для здоров’я, що, якби, як важко було народити новонароджену дитину. 

Я розумів, що мої обставини, пов’язані з народженням дитини, були досить екстремальними, але навіть повсякденні речі після пологів були важкими, і про них ніколи не говорили. 

 

Щоб підняти собі настрій і допомогти зайняти свій розум у мої справді сумні моменти, я почав писати смішні, чесні, гострі вірші. 

Те, що я хотів сказати, але ніколи не було сказано. Те, що, на мою думку, люди повинні сказати. Через кілька тижнів після цього мій чоловік прочитав кілька і сказав, що я повинна розмістити їх у Facebook, тому що вони можуть допомогти іншим людям і розсмішити їх, дати їм відчути, що вони не самотні відчувають те, що я роблю.

Тож я створила сторінку у Facebook під назвою «Чого тобі не говорять про те, як бути мамою». 

Кожного дня я додавав вірш на сторінку, і, на мій подив, сторінка злетіла. 

Мені писали люди з усього світу. Сміються, погоджуються, дякують мені за те, що люди ніколи не говорять, розповідають, якими самотніми вони почуваються, і вони радіють, що це було не лише з ними. 

Це було неймовірно. 

 

Через кілька місяців зі мною зв’язався видавець і запитав, чи хочу я оформити свою книгу.

Моє здоров’я все ще було погане, і я просто справлявся з життям, тому я відмовився. 

Коли все трохи налагодилося, я вирішив зв’язатися з ними, щоб перевірити, чи вони все ще готові оформити мою роботу в книгу, і вони погодилися. 

 

31 серпня 2022 року вийшла друком моя книга «Чого не розповідають про те, як бути мамою».  Для мене це все ще повне божевілля. Таке відчуття, ніби я в іншому світі. 

Книга є на Amazon і в усіх великих книжкових магазинах світу. 

Я ніколи не міг уявити, що серед моїх труднощів може виникнути історія успіху. 

 

Ця книга мене врятувала! І так, у мене все ще є проблеми, але я зосереджений. У мене є підписники на моїй сторінці у Facebook, куди я все ще щодня завантажую вірш. Ми тепер як родина батьків. І, звичайно, у мене є чудовий син. Моя причина продовжувати. Моя причина вставати вранці, одужувати. 

Мамина провина ніколи не зникає, але я навчилася з нею справлятися. 

 

Я хочу, щоб моя книга допомогла іншим батькам і людям, які мають проблеми з психічним здоров’ям. Загальна ідея цього полягає в тому, що нормально не бути добре, нормально говорити про те, що ти відчуваєш, нормально сміятися та плакати, і, що найважливіше, ми всі разом.